В історії мистецтва сюрреалізму існує ще багато чистих, незаповнених або незрозумілих сторінок. Ще більшою невідомістю оповита епоха, яку можна схарактеризувати як час протосюрреалізму, адже ж зрозуміло, що "нове це добре забуте старе".
Не дивлячись на те, що епоха мистецтва сюр¬реалізму (з французької "надреалізм") визначається періодом 1924-70-их рр. своє коріння митці цього напрямку шукали у творчості таких далеких від них у просторі часу художників, як Босх, Гойя та деяких інших.
А між тим були й інші митці, творчість яких теж мала відношення до сюрреалізму, а правильніше до тієї групи, найяскравішим представником якої був Сальвадор Далі. Мова в даному випадку про Д. Арчімбольдо та І. Косиніна.
У 1527 р. у Мілані в родині професійного художника Б'яджо Арчімбольдо народжується син Джузеппе, якому доля заготувала незвичну дорогу – покласти основи естетики сюрреалізму.
Уже в 20-тирічному віці Д. Арчімбольдо починає мистецьку кар'єру в Італії, добившись на цьому поприщі немалих успіхів. Так, в 1562 р. імператор Фердинанд І запрошує його у Відень на посаду придворного портретиста та копіювальника. З того часу він працює під вінценосним покровительством при дворах Відня та Праги. Тут художник намалював близько двох десятків станкових картин в своїй своєрідній техніці, найбільш відома з яких – серія "Пори року", де дуже чітко простежуються протосюрреалістичні тенденції.
В 1590 р. Д. Арчімбольдо малює останню і найзнаменитішу свою роботу "Вертумн" ("Портрет Рудольфа II"). Порушуючи закони того¬часного парадного малярства, митець творить обличчя імператора поєднанням різних плодів, овочів, фруктів, квітів. Це несподіване творіння художника в той час сприймалось не просто як дружня карикатура чи шарж. Свідченням цього може бути те, що вже у 1592 р. Імператор Священної Римської імперії Рудольф II надав художнику високий титул пфальцграфа за заслуги у малярстві.
Після смерті митця його картини склали цілий напрямок в європейському малярстві XVII ст. Художники з Італії, Франції, Голландії, Австрії, Іспанії та інших країн малювали роботи за принципами, відкритими Д. Арчімбольдо, за якими закріпилась збірна назва – "арчімбольдески".
Ось так Джузеппе Арчімбольдо в XVI-XVII ст. відкрив першу сторінку мистецтва сюрреалізму. Правда, ані сам художник, ані його нащадки протягом чотирьох наступних століть про це не здогадались.
Це виявиться лише в 1930-их рр., коли іспанець Сальвадор Далі (1904-1989) потужно зазвучить із сюрреалізмом на весь світ, поставивши крапку в загальному визначенні цього стилю. Саме С. Далі у своїх картинах та теоретичних трактатах дав найобширніше трактування сюрреалізму. Зокрема, він писав: "...Наша мета - реалістично зобразити ірраціональну думку за невідомими законами фантазії..." Основне в сюрреалізмі за С.Далі є "параноїдально-критична діяльність", що дає можливість художнику в картині, користуючись реалістичним методом, створювати декілька образних мотивів, що можуть переходити один в інший, не деформуючись при цьому3.
Виходячи з праць Д. Арчімбольдо, С. Далі та теоретичних розмірковувань останнього треба визнати, що на початку XX ст. у Львові працював ще один митець, творчість якого може розглядатися як первісток європейського сюрреалізму 1930-их рр., принаймні за зовнішніми ознаками.
Ім'я цього художника – Іван Косинін.
Для більшості сучасників це прізвище нічого не говорить. Мабуть, така вже доля неповторних особистостей, що роздають енергію свого таланту людям, не задумуючись про увіковічнення своїх п'єдесталів.
Іван Косинін - оригінальний художник, віртуоз-скрипаль, непересічний композитор, член найбогемніших мистецьких об'єднань України, як метеор пронісся через XX століття, спалюючи себе, але освітлюючи дорогу майбутньому.
Про бурхливе життя митця можна писати томи й томи, а між тим на сьогоднішній день окрім невеликих заміток (до речі, не все серед опублікованого відповідає дійсності) В. Пачовського, П. Карманського, Л. Коваля, П. Медведика, Ю. Бірюльова практично нічого не написано. На такий стан речей насамперед вплинув характер художника, якась фантастична наднезалежність від усіх і всього, окрім Бога і мистецтва. Його життя і творчість – це чистої води сюрреалістична картина, види якої змінюються з чіткою періодичністю, насвітлюючи образи від генія-музиканта, художника, письменника, людини з вищого світу до авантюриста і жебрака, але лише в тому розумінні, яке притаманне більшості людей.
Саме тому вже за життя митця його біографія обросла фантастичними надуманими легендами, які з такою радістю і вдячністю сприймає наш світ.
Показовим в цьому відношенні може бути твір Романа Іваничука "Шрами на скалі", де прототипом одного з головних героїв художника і скрипаля Івана Косинюка був саме образ Івана Косиніна. Чому ж тільки образ? З тих самих причин, про які йшлось вище – відсутність достовір них історичних даних.
Однак варто зазначити, що творячи портрет митця "на відчуття", Роман Іваничук дуже влучно насвітлив окремі риси цієї незвичної людини, спричинившись до її популяризації в колі молодих українських літераторів та художників.
Під впливом того самого образу-стереотипу поетом І. Андрусяком був створений вірш "Пам'яті Івана Косиніна". Проте завдяки поетичному таланту і силі мистецького передбачення автора вірш сприймається кардинально протилежно його реальному змісту:
завертай мене боже додому
там дівчата як писанки гарні
там лубка на огризку лубкому
намалюю під муром каварні
там химери злітають з полотен
пастуха леонардо да гойї
там не ждуть покривала для плоті
а сльози аскетично нагої
там в труну підстеляють подушку
там готують салати з кропиви
там лиш скрипка простить і послушно
піде жебрати грошей на пиво
Однак реальне дослідження життя і творчості Івана Косиніна тільки підтвердило травіальну істину - життя людини це сукупність мистецьких образів, насвітлити які ми не завжди в силі.
На сьогоднішній день ми ще не в стані отримати повноцінної картини життєдіяльності Івана Косиніна та його мистецького доробку, зате можемо зліквідувати той стереотип митця, який йому ще за життя створив Петро Карманський.
В дійсності все було набагато прозаїчніше, хо¬ча і не менш захоплююче і величавіше. Народився Іван Косинін на берегах Полтви у місті Львові в 1883 р.
Протягом 1890-1905 рр. він отримав першокласну музичну освіту у професора Львівської консерваторії А. Вольстафа. Потім вдосконалював її у Варшавській консерваторії, на приватних музичних студіях Італії, Франції та Бельгії, де відточував свою майстерність під керівництвом таких всесвітньо відомих педагогів, як проф. Хейо та скрипаль Арлютті.
Вже у 23 роки І. Косинін є цілком сформованим скрипалем та композитором, який з приголомшуючим успіхом гастролює країнами Західної Європи, США та Канади.
В 1904 р. канадська газета "Телеграм" (м. Вінніпег) із захопленням писала про виконавську майстерність молодого скрипаля: "...він приголомшує незатертими імпресіями, немов дорогоцінними діамантами всякого слухача без різниці віку".
Ще один брюсельський часопис від імен товариства "Сеrde Lyrigne еt Dramatigue Euterpe ode Bruxelles" за 10 жовтня 1905 р. про концерт митця подав наступну оцінку: "Пан Косинін виконав свої два твори "Танець чарівниць" і "Русалки". Оригінальна індивідуальність, природний і незвичайно рухли¬вий темперамент інспірували ці дві фантастичні креації. Пан Косинін є першорядним віртуозом. Його скрипка без акомпаніменту заступає цілий оркестр, виспівуючи глибини артистичної душі. Годиться додати, що успіх пана Косиніна наблизився до тріумфів, що припадають лише найбільшим артистам. Його ім'я лишиться назавжди в пам'яті".
У наступні роки митець відвідує з концертами різні країни в Азії, Африці, Північ¬ній і Південній Америці. В той самий період він як композитор створює низку музичних речей – п'єси за мотивами індійських мелодій, твори на теми з американського фольклору, пише музику для балетів (на жаль, все це пропало в 1917 р. під час його перебування в Москві). У другому десятилітті XX ст. пробує себе І. Косинін і як педагог, викладаючи в найпрестижніших музичних закладах того часу – у школі Глієра в Києві (1913-15), Музичному інституті ім. М. Лисенка у Львові (1920-21), у музичній школі ім. Шопена в Ярославі (тепер Польща, 1921). В 1930-50-их рр. як музикант рідко виступав (як правило, це було в колі добрих друзів)10.
З раннього віку, поряд з захопленням чарівними акордами скрипки, друга частина душі І. Косиніна була переповнена музикою графіки та малярства. Перші фахові уроки в цій сфері він, швидше всього, отримав у домі Миколяшів, що певний час опікувалися його вихованням. Родина Миколяшів – це була одна з найбагатших сімей, що походила з Богемії і утримувала у Львові добре знану аптечну фірму (в якій працював батько Косиніна). Попри бізнесову діяльність Міколяші були надзвичайно обдарованими і освіченими людьми, що з величезним натхненням займались малюванням та художньою фотографією, орієнтуючись на модерну стилістику.
Однією з перших художніх робіт нікому не відомого юнака-скрипаля І. Косиніна стали декорації для пересувної опери в Італії, що були зроблені за протекції видатного італійського співа¬ка Монтекудо. Після цього митець, близько 1900 р. навчаючись в Варшавській консерваторії, відвідує паралельно художню школу Герсона – один із найповажніших мистецьких закладів Польщі. Художня освіта І. Косиніна була продовжена в приватних студіях та художніх закладах Америки, Західної Європи (Париж, а також Нідерланди), Азії (як художник працював у складі Нідерландської наукової експедиції в Індії).
Найбільш плідна діяльність І. Косиніна як художника припала на 1907-14 рр. у Львові, коли він створює низку живописних робіт (в техніці олії та акварелі) та ілюструє місцеві часописи ("Неділя", "Ілюстрована Україна", видання Українського педагогічного товариства, поштові картки, календарі Товариства "Просвіта" і т. п.).
Саме в цих роботах ми можемо віднайти прояви авангардної стилістики – від символізму до футуризму та сюрреалізму. Чи була це усвідомлена формотворчість автора, чи випадкові знахідки, зараз сказати важко. Але те, що в окремих роботах І. Косиніна проглядаються моменти, які принаймні зовнішньо відбивають ідею "параноїдально - критичної діяльності", схарактеризованої пізніше С. Далі, то це – безсумнівний факт.
Ще однією маловідомою сторінкою життя Івана Косиніна була його участь в українських елітарних товариствах в 1910-их рр. у Львові та Києві. Одним із перших таких мистецьких об'єднань модерністичного спрямування була "Молода Муза" у Львові, активний період діяльності якої припав на 1907-14 рр. Серед лідерів цієї організації назвемо М. Яцківа, П. Карманського, В. Пачовського, Б. Лепкого, С. Чарнецького, В. Бирчака, С. Твердохліба, О. Луцького, О. Шпитко, С. Людкевича тощо. Навколо основного ядра групувались й літератори, театрали, музиканти, живописці, скульптори. З останніх можемо згадати Казимира Сихульського, Михайла Гаврилка, Леся Курбаса, Івана Северина та деяких інших. Саме до останніх належав й Іван Косинін, який, хоча й підтримував контакт із "музиками" вже десь з 1907 р., проте безпосередньо діяльність в "Молодій Музі" у Львові розпочав у 1911-12-их рр. Вже своїм дебютом – оформленням книжки В. Пачовського "Ладі і Марені – терновий огонь мій", – він змусив заговорити про себе як про неперевершеного майстра модерної ілюстрації.
Можливо цей успіх та подальша творча співпраця з львівською богемою спричинилась до того, що практично у всіх виданнях, що були пізніше присвячені "Молодій Музі", прізвище Івана Косиніна як художника і скрипаля постійно фігурує в числі її організаторів.
В роботах Івана Косиніна можна віднайти всі ознаки, якими пізніше будуть визначатися твори сюрреалізму: неприродні поєднання предметів, які творять нову образність; гра зорових ефектів; перехід одного зображення в інше в межах однієї картини; галюцинаційні марення, породжені сном чи переживаннями; жахливі фантасмагорії; ігнорування законами реального світобачення і т. п.
В подальшому доля художника І. Косиніна, як і його творчої спадщини (музичної та малярської), склалась трагічно. В 1930-50-их рр. митець (хоча й працював деякий час художником-декоратором у Львівському театрі опери і балету та викладав у Музичній Школі) залишався виключно в рамках своєї літературної творчості, замкнувся на собі і практично не контактував зі світом, тихо і непомітно відійшовши з нього у 1959 р. Похований на Личаківському кладовищі у Львові в певній зневазі й забутті, І. Косинін нарешті знову постає перед нами, як один із найцікавіших художників кола "Молодої Музи" початку XX ст. і як предтеча європейського сюрреалізму. А може – як пророк антисюрреалізму? Лише наступні дослідження дадуть на ці запитання відповідь.
У своїх спогадах люди, які ще пам'ятають Івана Косиніна, а це В. Овсійчук, І. Головацький, Д. Крвавич, М. Колесса, М. Моздир, М. Батіг при різноманітності суджень про цю неординарну людину єдині в думці про те, що Іван Косинін – великий талант і глибоко інтелігентна людина.
Напевно ця добра пам'ять – найбільша нагорода для будь-якої людини з цього світу, навіть якщо її прізвище не знайти в жодному довіднику.
Олесь НОГА
Книги нашего магазина о сюрреализме:
Катрин Клингсер-Лерой. Сюрреализм
Cathrin Klingsehr-Leroy. Surrealism
/
